Иисусова молитва

Расписание Богослужений

В Храме Всех Святых ежедневно совершаются Богослужения :
вечером -17.00
утром Литургия-8.00
среда-Акафист Святителю Николаю начало 17.30
пятница-Акафист Всем Святым начало 17.30

Храм Всех Святых на Победе

Храм Споручница Грешных

Православные новости

До Голосіївського монастиря передано святині, пов’язані з ім’ям свт. Спиридона Триміфунтського

До Голосіївського монастиря Української Православної Церкви передано святині, пов'язані з ім'ям свт. Спиридона Триміфунтського

1 листопада 2016 р. 19:11

30 жовтня 2016 року, в річницю кончини блаженної Аліпії, Христа ради юродивої, до Голосіївського Покровського монастиря міста Києва були передані ікона і черевичок від святих мощей святителя Спиридона Триміфунтської, повідомляє сайт Голосіївської обителі. Принесення святинь відбулося з благословення Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

За підтримки міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі» принесення дару звершив настоятель собору св. Спиридона Триміфутського м. Керкіра (Греція), перший секретар Керкірської, Паксійської і Діапонтійських островів митрополії архімандрит Іустінос (Константас). Отець Іустінус відомий реалізацією міжнародних духовно-просвітницьких проектів, спрямованих на зміцнення єдності православних народів.

Останніми роками в день кончини блаженної Аліпії Голосіївський монастир відвідують тисячі паломників з України та інших країн. Цього дня, за інформацією правоохоронних органів, монастир відвідали близько 130 тисяч паломників. Протягом ранку було звершено п’ять Літургій, протягом яких до причастя приступили кілька тисяч віруючих.

Патріархія.ru

Інтерв’ю Патриарха Кирила українським тележурналістам

Інтерв’ю Святішого Патриарха Московського і всієї Русі Кирила українським тележурналістам

Інтерв'ю Святішого Патриарха Московського і всієї Русі Кирила українським тележурналістам

19 липня 2010 р. 10:45

15 липня 2010 року в робочій Патріаршій резиденції  у Чистому провулку відбулася бесідаПредстоятеля Руської Православної Церкви з представниками засобів масової інформації України.

Напередодні візиту до України Святіший Патріарх Кирил відповів на запитання журналістів телеканалів «Інтер», «Україна», «Перший  національний канал» і телерадіокомпанії  «Ера».

Я хотів би привітати представників українських засобів масової інформації та поговорити напередодні свого відвідування України. Перш за все я б хотів сказати про свої враження після першого візиту — настільки я був зворушений усім тим, що я побачив і відчув в Україні.

Місця, в яких я побував, стали найяскравішим спогадом минулого року. Мене вразило те, що, незважаючи на складний політичний контекст, на протиріччя, що існують в українському суспільстві, абсолютна більшість народу зберігає православну віру і духовні цінності, які ця віра і визначає. Це ті ж самі цінності, які зберігають у Росії, Білорусії, Молдові та в інших місцях. Це ті цінності, які окреслюють параметри дуже важливого культурного та цивілізаційного поняття, яке я б сформулював як Руський світ.

Для українців хочу підкреслити, що Руський світ не означає «російський». Тим більше це не світ Російської Федерації. Це той самий світ, який вийшов з нашої спільної купелі — Київської купелі Водохрещення. Це той самий світ, який існує на рівні віри, інтелекту, духовності та культури. Від того, що хтось заперечує цей світ, нічого не змінюється: цей світ існує, це об’єктивна реальність. Я торкнувся цієї реальності і відчув всю силу того дивовижного духовного та культурного явища, яке породжене Православною Церквою. Ось це найсильніший досвід переживання.

Я з радістю знову їду до України. Я сподіваюся відвідати Одесу, Дніпропетровськ, Київ, знову помолитися зі своїм віруючим народом, доторкнутися до святинь, багато про що подумати і багато чого зрозуміти. Такі подорожі дуже важливі для Предстоятеля Церкви.

Я хотів би, користуючись нагодою, сказати, що Україна дуже близька моєму серцю з багатьох причин. Але найголовніша причина — це сила віри, це сила релігійного почуття, це чистота і природність прояву цього почуття. Дай Боже зберегти людям цю віру, а разом з нею і чудову духовну традицію Київської Русі.

— (Телеканал «Інтер») Ваша Святосте, дякуємо за можливість почути ці слова від Вас для наших українських віруючих. Усім відомо, що Ви уважно стежите за тим, що відбувається в Україні протягом того року, що Вас не було в нашій країні. Як Ви вважаєте, що змінилося?

— У першу чергу, я й хотів би побачити, що змінилося. Як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Але вже зараз зрозуміло, що відбувається політична стабілізація, вирівнювання економічних показників, розвиток відносин зі світом і ближніми сусідами, включаючи Росію, з Європою, Сполученими Штатами. Я гадаю, що вочевидь значні якісні зміни в житті українського суспільства, хоча, можливо, це погляд трохи з боку. От мені й хотілося б побачити і відчути те, що відбувається сьогодні в Україні. Ну а якщо говорити стисло, я дуже позитивно оцінюю розвиток України протягом останніх місяців.

— (Телеканал «Інтер») Нещодавно Ви закликали священнослужителів активніше використовувати у спілкуванні з віруючими людьми нові технічні засоби — Інтернет, соціальні мережі. Але ж це не може замінити людського безпосереднього спілкування …

— Цілком вірно. Але що таке сьогодні, припустимо, соціальні мережі, Інтернет, електронна пошта? Зрештою, йдеться про конверт: чи ми використовуємо класичний конверт, кладемо туди написаний від руки лист, чи ми використовуємо електронну форму. Все це технічні носії — те, що суті справи не стосується.

Я повинен сказати, що бачу у розвитку цих соціальних мереж, у розвитку «живих журналів» одне дуже важливе позитивне явище — відродження епістолярного жанру. Якщо ми візьмемо другу половину XX століття, то це була епоха вмирання епістолярного жанру. Люди перестали писати листи, всі телефонували один одному. Але ж письмо дуже дисциплінує думку. Звичайно, якщо ви пишете близькому другові і якщо цей лист ніхто, крім цього друга, не читає, то там можна й помилки робити. Але всяка думка, покладена на папір, коли вона стає надбанням широкого кола людей, — особливо якщо є зворотній зв’язок, коли на цей текст можуть негайно відреагувати інші, причому критично відреагувати, — дуже дисциплінує людину і розвиває культуру письмового викладання своїх думок. А здатність письмово викладати думки — це один з найважливіших показників культури людини. Тому розвиток епістолярного жанру на новому етапі є в культурному сенсі дуже важливим позитивним кроком.

А тепер що стосується участі священиків. Ми не дорікаємо апостолу Павлу тим, що він розвивав доктрину за допомогою листування. Усе, що створив апостол Павел, — це листи. Ми не дорікаємо святим отцям, аскетам, подвижникам, спадщиною яких зараз захоплюємося, що багато їх творінь — теж у листах. Ось і зараз у священиків, у богословів є можливість передавати письмово свої думки, ділитися своїм духовним досвідом, відповідати на сумніви інших людей, включатися у полеміку. Це, звичайно, величезний виклик, тому що коли священик підписується своїм повним ім’ям, коли всі інші знають, що це священик говорить, то відповідальність дуже висока. Тому я закликаю духовенство брати участь у всьому цьому сучасному житті, у цьому обміні інформацією, але тільки з дуже високим почуттям відповідальності. Не можна просто базікати в Інтернеті, не можна свої власні думки подавати таким чином, щоб люди сприймали їх як думки Церкви. Тому, з одного боку, я закликаю духовенство до того, щоб вони активніше використовували ці нові конверти для листування, але, з іншого боку, враховуючи, що зростає відповідальність, пропоную дуже серйозно готуватися як в духовному, так і в інтелектуальному плані для участі у такого роду праці.

— (Телеканал «Інтер») Ваша Святосте, усім відомо, що на Україні і в Росії мають місце так звані соціальні хвороби. Яка роль Церкви зараз? Чи може ця роль бути набагато сильнішою, щоб боротися з гординею, з корисливістю, з жадібністю?

— Саме у цьому і полягає, в першу чергу, соціальна роль Церкви. Ми сьогодні не обмежуємо себе лише роботою з особистостями, і ми не обмежуємо проповідь Церкви лише проповіддю індивідуальної моральності. А чому? А тому, що історія свідчить: якщо ми працюємо тільки з людиною, але не займаємося соціальним виміром, то ми випускаємо з пастирської уваги головне — як внутрішній світ людини реалізує себе в соціумі. Звичайно, з серця, як говорить Святе Письмо, виходять злі помисли (див. Мк. 7, 19). Жадібність, гординя, злість, дратівливість, ревнощі, заздрість — величезна кількість проблем душевних — виникають там, у серці, але ж випліскуються вони назовні. Ми їх можемо спостерігати в масштабах країни, в масштабах суспільства — як, припустимо, проблеми в економіці, коли раптом кримінал починає руйнувати, як ракова пухлина, здорову тканину економічного життя, руйнувати суспільство. У політиці — коли політики займаються не тим, щоб об’єднувати людей і служити їм, а розділяють людей в ім’я своїх вузьких політичних інтересів. А що в результаті? А в результаті здиблюється національне життя, ламаються долі, руйнуються сім’ї — адже коли наступає гостра політична криза, вона проходить по людським долям…

Від чого все це? Від внутрішнього настрою. Людина, вихована у відповідальності перед Богом, не зможе своє внутрішнє зло проектувати на громадське, політичне, економічне життя, на законодавчу галузь — адже так тісно воно пов’язане з моральністю.

Ось чому сьогодні Церква говорить, що вона йде світом, тримаючи в руках хрест Господній. А що таке хрест? Це перетин вертикального і горизонтального вимірів. Вертикальний вимір — це внутрішній вимір людини: людина і Бог. А горизонтальний — це участь людини у суспільному житті. Тому в жодному разі не можна входити в індивідуалістичний моралізм і говорити: «Все, що стосується суспільства, нас не цікавить — ми тільки людиною займаємося»; як не можна говорити і інше, що сьогодні нерідко присутнє у світовому християнстві: «Ми займаємося суспільними проблемами, а особисте життя — це особисте життя людини; там її свобода, там вона сама все визначає». Православна Церква ні в якому разі не виступає проти свободи особистості, але закликає людину до такого розвитку, коли свобода реалізовувалася б у рамках моральної відповідальності людини перед Богом.

— (Перший національний телеканал) Наше сучасне суспільство називають суспільством споживачів. Що Церква робить для того, щоб духовні цінності взяли гору в людині над матеріальними?

— Ви дуже правильно сформулювали питання — майже так, що мені й відповідати нічого. Тому що, з одного боку, матеріальне споживання — це природне прагнення людини: якщо людина не дбатиме про матеріальне споживання, вона загине. Ця потреба закладена в наших інстинктах — ми повинні їсти, пити, одягатися, піклуватися про продовження людського роду. Це все пов’язане з виживанням людини, і ні в якому разі Церква не може зайняти якусь відсторонену, моралізаторську позицію: «знаєте, не думайте про все це». Особливо сьогодні, коли ще так багато в наших суспільствах людей бідних, коли йдеться часом про те, що люди недоїдають, коли у них не вистачає грошей на найголовніше. Я вже не кажу про повноцінну освіту, медичне обслуговування, повноцінний відпочинок, про культурне життя… І тому Церква не може сьогодні говорити: «знаєте, це все погано». А от проти чого Церква виступала, виступає і виступатиме? Вона виступає проти того, що святі отці називали «похіттю плоті» — це коли домінантою людського життя стає споживання. Ось тоді похіть (а похіть — це хвороба, це порушення внутрішнього балансу) починає домінувати в людині. Така людина дбає лише про матеріальне, духовний вимір йде геть. Дуже важливо, щоб людина, особливо сучасна, пам’ятала дивовижні слова Спасителя: «Яка користь людині, коли вона увесь світ здобуде, а свою душу занапастить?» (див. Мф. 16, 26). Треба золотими літерами написати і повісити ці слова в кожній кімнаті, особливо в гардеробних кімнатах деяких багатих людей. Адже яка користь людині — весь світ здобувати, а душу свою занапастити?

Ось чому Церква повинна все розставляти на свої місця у свідомості людей, причому повинна говорити все це дуже природно, з любов’ю, не відстороняючись, не з висоти своєї позиції повчаючи людей, які іноді в бідності живуть, але в солідарності з бідними людьми проголошувати духовні цінності . Тоді ніхто нас не звинуватить у лицемірстві, у ханжестві, але люди з увагою поставляться до проповіді Церкви.

Проповідь, про яку ми зараз говорили, має сьогодні величезне значення для виживання всієї людської цивілізації, тому що споживацька психологія, «похіть плоті» нежиттєздатні — вони руйнують духовний вимір людського життя, а значить, перетворюють людину на тварину.

— (Перший національний телеканал) Чи є, на Ваш погляд, масова культура, поп-культура загрозою моральності нашого сучасного суспільства? Що зробити, щоб залишити молодь моральною і прищепити духовність, яка сьогодні є такою хиткою і так легко втрачається?

— Ми використовуємо слово «масова культура», часто не замислюючись про те, що це означає. Нам здається, що масова культура — це культура мас. Це зовсім не так — культура мас називається «народною культурою». Термін «масова культура» виник у той же самий час, коли з’явився термін «засоби масової інформації». Чому? Тому, що масова культура — це та культура, яка тиражується засобами масової інформації та комунікації, яка головним чином живе за їх рахунок. Візьміть будь-який напрямок масової культури: якщо ви засоби масової інформації приберете — і явища немає.

Тому дуже важливо пам’ятати, в першу чергу засобам масової інформації, що не всякий прояв так званого культурного життя людини гідний того, щоб до цього прояву долучати десятки й сотні мільйонів людей. Культура — я про це багато разів уже говорив — покликана вирощувати людину, культивувати людську особистість. Звідки походить слово «культура» — сільськогосподарська культура, релігійна культура — те, що вирощує, і те, що пов’язує людину з Богом, звідси і слово «культ». Отже, що дуже важливо розуміти? Якщо культура руйнує людську особистість, це не культура, а антикультура, це бісовщина. І якщо засоби масової інформації перетворюють це явище на масове явище, то це лихо. Тому тут потрібна величезна увага тих, хто впливає на засоби масової інформації, тих, хто їх підтримує, але, в першу чергу, самих відповідальних працівників засобів масової інформації — для того щоб вміти розпізнавати духів, щоб гріха на душу не брати.

Звичайно, зараз ми живемо в інформаційно єдиному світі: можна не брати гріха на душу на Україні, це відбудеться в іншій європейській країні, але все це в одну мить стане відомо і на Україні, і в Росії. І тут не можна поставити жодних перешкод, і ставити не треба, але я вважаю, що ми повинні через засоби масової інформації виховувати людей у розумінні того, що є небезпечним для їх духовного життя, а що корисним. Це, звичайно, в першу чергу, роль Церкви. Але якщо Церква спиратиметься на засоби масової інформації, то і її слово теж стане масовою культурою.

— (ТРК «Україна») Ваша Святосте, свого часу Ви, говорячи про українську політику, відзначали, що будь-яка вдумлива політика в Україні неможлива без гармонізації інтересів українського суспільства в системі базових цінностей. Скажіть, будь ласка, які саме базові цінності Ви мали на увазі і яким чином, на Вашу думку, можлива ця гармонізація України?

— Щодо базових цінностей, це ті цінності, що народжені нашою вірою, тому що в духовній основі створення давньоруської держави, від якої походять вже сучасні суверенні держави, в тому числі й Україна, лежали релігійні цінності. Це матриця, яка сформувала світогляд людей, їх світовідчуття, систему цінностей; причому це та матриця, яка існує 1000 років. Яких зусиль було докладено для того, щоб її зруйнувати, особливо у післяреволюційні часи! Та й не лише у післяреволюційні, але і в дореволюційні…

І коли я говорю про необхідність збереження базових цінностей, я, в першу чергу, маю на увазі те, що не можна руйнувати цю матрицю народного життя. Бо якщо ми зруйнуємо її, то перестанемо бути руськими або, як тепер кажуть, росіянами, українцями, білорусами… Ми станемо іншими, у нас залишиться лише назва — Україна, Росія, Білорусія, але ми станемо іншими. Це буде величезна цивілізаційна катастрофа — як і у випадку, якщо інші народи втратять свою ідентичність. Світ стане уніфікованим і страшним, світом стане легко маніпулювати. Чому? Тому, що ця духовна культура, традиційна для більшості людей, є головним критерієм для розрізнення добра і зла.

Отже коли ми говоримо про сучасну Україну і про сучасну Росію, ми повинні розуміти, що існує величезна кількість викликів цим цінностям. Часто вони пов’язані з політичною орієнтацією, з культурною орієнтацією, з впливом інших культур на національне життя. Щоб зберегти у єдності народ (у даному випадку ми говоримо про Україну), важливо зберегти базові цінності і на основі цих базових цінностей гармонізувати ті верстви суспільства, які увібрали у себе пізніші культурні традиції і які, по-перше, іноді наполягають на цих культурних відмінностях, а по-друге, хочуть ці культурні відмінності поширити на іншу частину українського суспільства.

Для того щоб країна збереглася в єдності, царство не повинно розділитися саме в собі (див. Мк. 3, 24). Попри усю різноманітність поглядів і уподобань, у чому воно не повинно розділитися? Саме в цих базових цінностях. Тоді плюралізм не страшний: кому чай з молоком, кому з цукром — вибирайте, що хочете.

Ми зберігаємо єдність як народ. Ми входимо в сім’ю інших європейських народів не як ведені, що дивляться в рот іншому, сильнішому партнерові — ми входимо як рівноправні партнери, носії власного історичного та культурного коду.

Я вважаю, що в певному розумінні це важливо сьогодні для всіх народів. До речі, найкращі уми в Європі та в інших країнах це добре розуміють. Я мав можливість виступати в ООН на Раді з прав людини, і ми торкалися, в тому числі і я в своєму виступі, цієї теми — теми збереження національної, духовної, культурної, релігійної ідентичності. На цьому засіданні були присутні посли майже всіх країн світу, що входять до ООН, і я не почув жодного негативного коментаря. Усі розуміли, що в умовах глобалізації це величезний виклик — ми повинні зберегти різноманіття й красу Божого світу, при тому, щоб розвивати, звичайно, добру міжнародну співпрацю та мирні відносини між народами.

— (ТРК «Україна») Ваша Святосте, зараз в Італії забороняють вішати хрести у школах, у Франції мусульманки вже не можуть ходити в хіджабах в держустановах, в той час як у Росії, навпаки, вводять уроки основ православної культури. Скажіть, будь ласка, яка, з Вашої точки зору, ідеальна модель співіснування Церкви і держави?

— Сьогодні європейські країни, у тому числі Росія і Україна, проголосили себе країнами секулярними, де церква відокремлена від держави. Ми повинні мислити в цьому конституційному полі. Є люди, які критично ставляться до теми відокремлення Церкви від держави, і є люди, які ставляться до цього дуже позитивно. Але незалежно від приватних думок фактом є те, що сучасні європейські країни — країни секулярні. Мені здається, що зараз відбувається дуже небезпечне зловживання і терміном, і поняттям.

Що означає секуляризм і як він виник? Він виник як політичне явище в Західній Європі. Це була відповідь суспільства на клерикалізацію політики, коли в цілому ряді західноєвропейських держав світськими правителями були єпископи, представники духовенства, включаючи Римського Папу. Ці церковні правителі здійснювали, звичайно, відповідним чином свою політику, зокрема відштовхуючись від свого розуміння, як це все має бути влаштовано, що не завжди знаходило розуміння в суспільстві, в народі — недарма з’явився такий термін, як тиранія. Проти тиранії виступила Французька революція — не будемо зараз поглиблюватися у визначення і в аналіз, правильно це було чи неправильно, але боротьба була, в тому числі і з клерикалізмом.

А що було запропоновано натомість? Замість участі духовенства в управлінні державою було проголошено принцип невтручання Церкви в державне управління, як і невтручання держави в управління Церквою. Ось і все. Це і є відокремлення Церкви від держави. А що відбувається зараз? Зараз, прикриваючись цим терміном, створюють хибне його тлумачення, яке передбачає витіснення релігії з суспільного простору. Те, за чим ми зараз спостерігали в Італії, — це і є спроба витіснити релігійну традицію із суспільної свідомості. Яке це має відношення до управління? Ніякого. А ми ж знаємо з вами, що хрести можуть не тільки зі шкіл прибирати — їх можуть і з храмів спилювати. І де ж гарантія того, що завтра якась пані або якийсь пан не подасть до Європейського суду позов з приводу того, що його діти ходять до школи повз храму, на якому хрест, або повз мечеті, на якій півмісяць?

Ми спостерігаємо зараз за активною спробою витісняти — особливо християнську культуру, християнську віру з життя Європи. Але як чудово, що на підтримку Італії повстали такі православні країни, як Росія, Греція, Кіпр, католицькі Литва, Польща і багато інших. Тому ми повинні ясно говорити нашим опонентам про те, що не готові прийняти секуляризацію як синонім безбожного, нерелігійного світу. Тоді це не секуляризація — тоді це перемога однієї з ідеологій, тоді це перемога атеїзму; ми ж з вами вже жили в атеїстичному суспільстві і знаємо, що це таке.

Що стосується викладання основ православної культури в Росії, то, звичайно, це не йде врозріз з принципом відокремлення Церкви від держави, тому що викладаються не тільки православна культура, а й ісламська, іудейська, буддійська, а також, за пропозицією Православної Церкви, викладається і світська етика, світська культурна і моральна традиція. Зараз багато хто вибирає цей курс, і в цьому я не бачу нічого поганого. Але важливо, щоб усі ці курси були сконцентровані на досягненні однієї мети — формування високої моральності у підростаючого покоління. І все це, за моїми спостереженнями, ніяк не суперечить принципу відокремлення Церкви від держави.

— (ТРК «Ера») Ваша Святосте, почасти в продовження попереднього питання. Коли говорять про вплив Церкви у суспільстві, часто називають кількість віруючих і кількість парафій, але рідко говорять про якість. Про якість священика свідчить здатність керувати парафією, організовувати парафіян. Як добитися того, щоб кількість парафій переходила в якість священика, якщо можна так висловитися?

— А я б ще продовжив Ваше питання і ускладнив його: як добитися того, щоб кількість парафій відбивалася на якості людей? Ось найголовніше завдання. Це те, над чим ми всі зараз розмірковуємо і над чим працюємо. Щойно ми говорили про релігійну мотивацію і про моральну мотивацію взагалі. Сьогодні релігійна мотивація займає дуже незначне місце в житті людей — вибір відбувається найчастіше за прагматичними міркуваннями. Але якщо віруюча людина не керується своєю вірою у прийнятті важливих рішень, що означає її віра?

Людина стає по-справжньому віруючою, коли вона мотивує свої вчинки своїми релігійними переконаннями, моральним християнським кодексом, заповідями блаженств, якщо вже говорити зовсім Церковною мовою. Кількість людей, що називають себе православними, в Україні, Росії, Білорусі набагато більша за тих православних, які відвідують храм. Якщо з тих, хто відвідує храм, ми виберемо людей, що прагнуть керуватися своєю християнською православною мораллю в конкретних життєвих обставинах, то їх буде ще менше. Я б сказав так: непочате поле роботи.

І у Вашому питанні є дещо, що мене особливо хвилює: це моральний, духовний стан духовенства. Священики — це люди, які повинні показувати приклад, тому виховання сучасного священика, створення умов для його постійного духовного росту є найважливішим завданням єпископату. Дуже часто юнак приходить до семінарії з палаючими очима, з величезним ентузіазмом. Закінчує семінарію — ентузіазм зберігається, очі вже не так палають. Починає служити на парафії — очі вже не палають і ентузіазму немає…

Як зробити так, щоб ентузіазм юнака, який вирішив присвятити себе Господу, який готовий був іти на певні позбавлення та обмеження, не згасав, а розвивався з роками? Ми маємо приклади таких чудових священиків, подвижників. Я зараз багато їжджу по парафіях, по єпархіях, зустрічаюся з людьми, які у важких кліматичних умовах, у важких матеріальних умовах, з величезним піднесенням здійснюють своє служіння. Скажу для когось зовсім несподівану річ: ми маємо велику потребу у подвижниках, і треба робити все для того, щоб таких подвижників ставало якомога більше. Вони як локомотиви — потягнуть за собою весь народ.

— (ТРК «Україна») Ваше Святосте, Ви, що називається, зняли з язика у мене питання, як кажуть у нас в Україні. Цифри свідчать про те, що кількість християн у світі відносно всього населення планети неухильно скорочується — зрозуміло чому. Як, на Вашу думку, спонукати християнські Церкви, замість суперництва, яке, як Ви знаєте, іноді набуває жахливих форм, об’єднати зусилля для розширення впливу християнства у світі — якщо це, звичайно ж, потрібно?

— Це дуже потрібно. Щоб не було суперництва серед близьких за духом християн, важливо виключити вплив політичного чинника на релігійне життя. В історії завжди так бувало, що політика впроваджувалася до церковного життя і наслідки були страшні. Зрештою, історичний розкол Сходу і Заходу в XI столітті на православний Схід і католицький Захід був наслідком привнесення політичних мотивів, політичних чинників у церковне життя. Про це навіть не потрібно говорити — це хрестоматійний приклад того, що відбувається із Церквою, коли вона починає керуватися політичними міркуваннями.

Є й другий дуже важливий момент — це прагнення до влади, якщо воно не пов’язане з духовним життям людини. Духовна влада може мати дуже позитивний вимір — це, в першу чергу, духовний авторитет. Зростання духовного авторитету є дуже важливим. А ось зростання бюрократичних владних повноважень може бути небезпечним, але частіше за усе боротьба — в минулому, а можливо, й у сьогоденні — відбувається саме навколо цих бюрократичних владних повноважень.

Це те, що стосується близьких за духом християн. Але є ще одна проблема, якщо говорити про весь християнський світ, а саме те, що частина цього християнського світу сьогодні живе за іншими законами — за законами світського суспільства. Не в тому сенсі, що громадяни, які належать до цих релігійних груп, є хорошими й законослухняними громадянами. Йдеться про інше: християни впускають у свій внутрішній світ гріховні стихії миру і виправдовують ці стихії, якщо вони пропонуються світським суспільством. Ось такі явища ми сьогодні зустрічаємо в сучасному протестантизмі — дуже небезпечні явища, коли під впливом світських ліберальних поглядів на життя ці світські філософські ліберальні штампи повторюються всередині протестантських Церков і вкорінюються в релігійній свідомості.

Саме так виникла тема жіночого «священства» — її не було продиктовано місіонерськими міркуваннями. Коли я запитав у одного протестантського керівника: «Скажіть, з появою жінок-”священиків” у вас збільшилася кількість парафіян?», він посміхнувся і сказав: «Ні». — «Це не було місіонерським проектом?» — «Ні, це була просто повага до прав особистості». Тобто світське поняття прав людини було інкорпороване в богослов’я, в церковну практику — наперекір усьому церковному християнському переданню. Вся апостольська традиція виключає цю практику, а на догоду світському ліберальному стандарту ця практика інкорпорується у церковне життя.

Інша аналогічна проблема — це ставлення до гомосексуалізму. Тут на догоду світському ліберальному стандарту спотворюється вже Слово Боже. Чорним по білому написано, що це гріх. І що ж ви думаєте? Наші брати говорять: «Але ж це не так потрібно розуміти; це зовсім не гріх, це, знаєте, просто культурний контекст того часу, коли писав апостол Павел». Виходить, на догоду ліберальному стандарту можна навіть відмовитись від джерела своєї віри.

Нещодавно я зустрічався з одним дуже відповідальним екуменічним лідером. Я йому почав говорити про те, що ті речі, що відбуваються у протестантизмі, все далі й далі віддаляють протестантів і від православних, і від католиків; тим самим посилюється внутрішній розрив у християнському світі, а якщо він і далі посилюватиметься, то нам буде важко відстоювати християнські цінності. І те, що він мені сказав, мене вразило і одночасно допомогло зрозуміти, наскільки ж глибока ця криза християнства. Він мені спокійно сказав: «Ну і що особливого відбувається? Адже у нас є різні ставлення до проблеми Близького Сходу; у нас є різні ставлення до економічної кризи — ось у нас і різні ставлення до гомосексуалізму».

Якщо шляхом внутрішнього діалогу між православним і протестантським світом нам не вдасться змінити ситуацію, то я бачу дуже сумну перспективу — ще більше віддалення протестантського світу від Православ’я, а значить, і ослаблення загальнохристиянського свідчення. Тому величезне завдання стоїть перед Православною Церквою — свідчити про чистоту апостольської традиції, про чистоту віри, в тому числі і перед обличчям неправославних християн.

— (ТРК «Україна») Ваша Святосте, буквально два слова про взаємодію — я так розумію, між католицизмом і Православ’ям немає такої прірви, як між протестантизмом і Православ’ям?

— У католицькому світі теж є ліберальні тенденції. Вони набирали силу в другій половині ХХ століття, і ми на православному Сході з тривогою спостерігали за цими тенденціями. Але мушу сказати, що позиція нинішнього Папи Бенедикта XVI вселяє в нас оптимізм. Можливо, за це його й критикують так ліберальні богослови й ліберальні ЗМІ на Заході, але його позиція з багатьох суспільних і етичних питань повністю збігається з позицією Православної Церкви. Це дає нам можливість разом із Католицькою Церквою відстоювати християнські цінності, в тому числі і на рівні міжнародних організацій і у міжнародному просторі.

http://www.patriarchia.ru/ua

У Києві проходить фестиваль православного кіно «Покров»

У Києві проходить XIV Міжнародний фестиваль православного кіно «Покров»

12 жовтня 2016 р. 10:08
9 октября 2016 года в Национальной опере Украины им. Т.Г. Шевченко в Киеве состоялось открытие ХIV Международного фестиваля православного кино «Покров». В этом году девизом кинофорума стали слова из соборного послания святого апостола Иакова «Вера без дел мертва» (Иак. 2:26).

В торжественной церемонии открытия фестиваля принял участие Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий.

Блаженнейшего владыку сопровождали председатель Синодального отдела по делам молодежи Украинской Православной Церкви епископ Обуховский Иона, председатель Синодального информационно-просветительского отдела Украинской Православной Церкви епископ Ирпенский Климент.

По словам Блаженнейшего владыки, фестиваль «Покров» помогает напомнить людям о том, что «мир нуждается в добре, и что мы все должны стараться творить добрые дела». Предстоятель Украинской Православной Церкви отметил, что добро по своей сущности всегда остается неизменным, но формы его воплощения меняются в разные эпохи. «Сегодня мир наполнен противостоянием, взаимной враждой, нетерпением, — продолжил митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий. — Именно эти факторы часто влияют на социальное положение людей. Многих они приводят в духовное уныние, некоторые впадают в отчаяние, а некоторые начинают проявлять свою агрессию и делать не то, что следовало бы делать».

Блаженнейший владыка подчеркнул, что главная задача нынешнего кинофестиваля «показать, что есть пути преодоления тех проблем, с которыми мы встречаемся в своей земной жизни».

Перед началом церемонии открытия зрителям были представлены видеосюжеты о социальной помощи нуждающимся в Одесской и Запорожской епархиях, а также об отдельных проектах православного волонтерского движения «Молодость неравнодушна». По словам Его Блаженства, в этих небольших роликах показаны примеры того, как можно сегодня совершать добрые дела. Блаженнейший митрополит Онуфрий отметил, что несмотря на то, что часто для того, чтобы помочь другим, нужны финансовые, материальные и физические ресурсы, заниматься благотворительностью может каждый человек.

«Даже немощный человек может помочь тому, кто находится в беде, если он помолится или просто посочувствует ближнему, — подчеркнул Предстоятель Украинской Православной Церкви. — Сегодня зла много, а добра не хватает. Зло побеждается только добром, поэтому мы должны стараться делать добро — как можем и как умеем».

В Священном Писании говорится, что вера без дел мертва. «Мы живем в православном государстве, мы все знаем о Боге и знаем, что вера, которая человека питает, — это вера в Бога. Действительно, есть земные ориентиры, на которых мы можем сосредоточить свое внимание, но они переменчивы и преходящи, а Бог неизменен. Вера в Бога — это есть то, что человека оживляет, дает человеку стимул для того, чтобы творить, трудиться и приносить себя в жертву ради ближнего своего. И эта наша вера в Бога должна быть подтверждена нашими добрыми делами», — заключил митрополит Онуфрий.

Затем Блаженнейший владыка вручил награды волонтерам православного движения «Молодость неравнодушна». Молодые люди, которые уже много лет координируют социальную работу православной молодежи по таким направлениям, как помощь детям-сиротам и онкобольным детям, опека престарелых, работа в пенитенциарных учреждениях и т.д., получили ордена Украинской Православной Церкви святителя Луки Крымского.

Во время торжественного мероприятия собравшихся также приветствовали руководители проекта кинофестиваля «Покров»: епископ Обуховский Иона и протоиерей Александр Акулов.

В заключение с приветственным словом выступил президент фестиваля, народный депутат Украины А.Л. Деркач, который объявил об официальном открытии кинофорума.

Затем состоялась премьера художественного фильма «Монах и бес». Перед началом просмотра режиссер картины Н.Н. Досталь поздравил присутствующих и рассказал об истории создания фильма.

Всего в этом году на главные призы фестиваля претендуют 56 анимационных, документальных и художественных фильмов из Украины, Белоруссии, Грузии, Польши и России. Полный перечень кинокартин опубликован на официальном сайте кинофорума.

Церемония закрытия и награждения победителей фестиваля «Покров» состоится 12 октября в 18.00 в Доме кино. Вход на конкурсные показы и закрытие свободный.

Фестиваль православного кино «Покров» был основан по благословению приснопамятного Блаженнейшего митрополита Владимира (Сабодана, †2014) в 2003 году. За 13 лет существования проекта десятки тысяч людей увидели сотни кинокартин. В 2013 году была организована онлайн-трансляция на сайте фестиваля, благодаря чему православные фильмы посмотрели около 40 тысяч интернет-пользователей.

Официальный сайт УПЦ/Патриархия.ru

В Киево-Печерской лавре состоялась пресс-конференция, посвященная Всеукраинскому крестному ходу

В Киево-Печерской лавре состоялась пресс-конференция, посвященная Всеукраинскому крестному ходу

В Киево-Печерской лавре состоялась пресс-конференция, посвященная Всеукраинскому крестному ходу
15 июля 2016 г. 13:36
15 июля 2016 года на территории Свято-Успенской Киево-Печерской лавры состоялась пресс-конференция в связи резонансом, который возник вокруг Всеукраинского крестного хода.

В мероприятии приняли участие председатель Информационно-просветительского отделаУкраинской Православной Церкви епископ Ирпенский Климент, председатель Синодального юридического отдела Украинской Православной Церкви протоиерей Александр Бахов, директор Международного института афонского наследия в Украине Сергей Шумило.

В начале пресс-конференции ее участники почтили память жертв теракта во французском городе Ницца, где 14 июля погибло более 80 человек.

Во вступительном слове епископ Климент отметил, что нынешний крестный посвящен Дню Крещения Руси, поэтому 27 июля, накануне праздника, в Киеве состоится торжественное богослужение, которым завершится крестный ход.

Было отмечено, что это празднование в нынешнем году совпадает с 1000-летним юбилеем древнерусского монашества на Афоне. «Именно поэтому с 21 по 23 июля делегация Украинской Православной Церкви во главе с Предстоятелем отправится на Святую Гору, где примет участие в главных торжествах по случаю праздника», — отметил архиерей. Вместе с тем, в торжествах, посвященных Крещению Руси, в Киеве примут участие представители афонских монастырей, которые доставят в Украину святыни Святой Горы.

Было также отмечено, что вместе с духовенством и верующими, которые в большом количестве прибудут в Киев, в торжествах 27 июля примут участие представители дипломатических корпусов из разных стран мира.

Директор Международного института афонского наследия в Украине Сергей Шумило рассказал о давней традиции крестных ходов в Украине и предоставил более подробную информацию о программе праздничных мероприятий. В частности, в столице Украины пройдут фотовыставка, посвященная Афону, концерт византийского пения и презентация произведений Паисия Величковского на украинском языке.

Протоиерей Александр Бахов подчеркнул, что Всеукраинский крестный ход является «исключительно мирным неполитическим мероприятием». Политический резонанс, созданный вокруг молитвенного шествия, по словам священника, имеет искусственное происхождение и сознательно разжигается политическими и общественными деятелями.

По завершении выступления участники пресс-конференции ответили на вопросы журналистов.

Официальный сайт УПЦ/Патриархия.ru

Звернення Святішого Патріарха Кирила до Повноти Руської Православної Церкви

Звернення Святішого Патріарха Кирила до Повноти Руської Православної Церкви

Звернення Святішого Патріарха Кирила до Повноти Руської Православної Церкви
17 червня 2014 р. 11:00

Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив із зверненням до Повноти Руської Православної Церкви.

Дорогі брати й сестри, звертаюся нині до всієї Повноти нашої Церкви, до всіх народів історичної Русі.

Не може бути для нас сьогодні нічого більш важливого, ніж братовбивство, яке триває і палахкотить на території України, забираючи дедалі нові життя.

Що відбувається сьогодні, насамперед, у Донецькій і Луганській областях, і як слід ставитися до цих подій членам нашої Святої Церкви?

У південних межах історичної Русі розгорілася нині міжусобна битва.

Результати кривавого конфлікту жахають. Вже не сотня, як було взимку в Києві, а багато, багато сотень загиблих, тисячі поранених і тих, хто залишився без даху над головою. Лише диявол може святкувати перемогу, коли в січі стикаються брати, знищуючи один одного, завдаючи каліцтв, послаблюючи життєві сили народу.

І, звичайно, Руська Православна Церква, Церква духовно неподільної Русі, не може розділяти єдиний народ Божий за політичною, національною, соціальною або будь-якою іншою ознакою. Церква виконує місію, ввірену їй Господом Ісусом Христом, а не замовлення або доручення з боку тих чи інших політичних сил. Тим і відрізняється вона від деяких релігійних за назвою, але мирських по суті організацій.

Міжусобні брані вже не раз траплялися в нашій історії. Саме вони привели до ослаблення Київської Русі і падіння роз’єднаних князівств під натиском Батия, до страшних смутних часів в руській державі в сімнадцятому столітті, до жахливого за масштабами кровопролиття і встановлення на довгі роки безбожного режиму на початку століття двадцятого.

Уроки історії також показують, що міжусобна війна завжди породжує загрозу підкорення Вітчизни зовнішнім силам. І у давнину, і нині перед нами постає в таких випадках небезпека втрати справжнього суверенітету народу. Суверенітету, який виражається в можливості й здібності влаштовувати своє життя на основі тих моральних, духовних і культурних цінностей, що були разом з Божественною благодаттю сприйняті нашими предками в Київській купелі Хрещення Русі, зрощувалися й засвоювалися протягом багатовікової історії.

Звертаюся до всіх, від кого залежить прийняття рішень: негайно зупиніть кровопролиття, вступіть у реальні переговори для встановлення миру й справедливості. У міжусобній війні не може бути переможців, не може бути політичних завоювань, які були б дорожче життя людей.

Що ж до Церкви, її зброя та її щит — молитва і Слово Боже, яке «живе та діяльне, гостріше від усякого меча двосічного» (Євр. 4:12).

Закликаю всіх чад Руської Православної Церкви до посиленої молитви, до сугубого зберігання посту Святих апостолів, що розпочався. Особливий заклик — до чернечих обителей: моліться нині до Господа, як вміли молитися у страшні часи потрясінь наші благочестиві предки; як за часів міжусобної війни благали Отця Небесного про її припинення подвигоположники руського чернецтва преподобні Антоній і Феодосій Києво-Печерські, як молився про припинення ненависної ворожнечі світу цього примиритель руських земель преподобний Сергій Радонезький, як волали до Господа в дні кривавого хаосу і громадянської війни святитель Тихон, Патріарх Всеросійський, і священномученик Володимир, митрополит Київський.

У всіх храмах Церкви нашої нехай невпинно відбувається тепер особлива молитва про мир і подолання міжусобної війни, текст якої я сьогодні благословив до застосування.

«Сам же Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно» (1 Сол. 5:23).

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Встреча Святейшего Патриарха Кирилла с Папой Римским

Завершилась встреча Святейшего Патриарха Кирилла с Папой Римским Франциском

Завершилась встреча Святейшего Патриарха Кирилла с Папой Римским Франциском
12 февраля 2016 года в здании международного аэропорта Гаваны имени Хосе Марти состоялась встреча Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла со Святейшим Папой Римским Франциском.

По завершении встречи Предстоятели Русской Православной и Римско-Католической Церквей обменялись подарками. Святейший Патриарх Кирилл подарил Папе Римскому Франциску Казанскую икону Божией Матери и свою книгу «Свобода и ответственность» в переводе на испанский язык. Папа Франциск преподнес Его Святейшеству потир, реликварий с частичкой мощей небесного покровителя Святейшего Патриарха — святого равноапостольного Кирилла, а также перевод на русский язык энциклики Laudato Si.

Затем Святейший Патриарх Кирилл и Папа Римский Франциск прошли в зал для подписания Совместного заявления.

На церемонии подписания присутствовали Председатель Государственного Совета и Совета Министров Республики Куба Рауль Кастро Рус, члены делегаций Русской Православной Церкви и Римско-Католической Церкви, другие официальные лица.

Комментируя состоявшуюся беседу, Святейший Патриарх Кирилл сказал:

«Ваше Святейшество, Ваши Высокопреосвященства и Преосвященства, Ваше Превосходительство, глава Республики Куба! Дорогие братья и сестры, дамы и господа!

Мы провели два часа в открытой братской беседе с полным пониманием ответственности за свои Церкви, за свой верующий народ, за будущее христианства и за будущее человеческой цивилизации. Это была очень содержательная беседа, которая дала нам возможность понять и почувствовать позиции друг друга.

Результаты этой беседы дают мне возможность сказать, что сегодня две Церкви могут активно совместно работать, защищая христиан по всему миру, с полной ответственностью совместно работать для того, чтобы не было войны, чтобы повсюду уважалась человеческая жизнь, чтобы укреплялись основы семейной, личной и общественной нравственности, чтобы через участие Церкви в жизни современного общества прославлялось Пресвятое и Преблагословенное Имя Отца и Сына и Святого Духа».

Затем состоялось представление членов делегаций Папе Франциску и Патриарху Кириллу.

По окончании встречи Папа Римский Франциск отбыл в Мексику.

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси

Святейший Патриарх Кирилл молится о митрополите Онуфрии и верующем народе Украины

Святейший Патриарх Кирилл молится о митрополите Онуфрии и верующем народе УкраиныСвятейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл в своем Рождественском интервью телеканалу «Россия», анонсирующий сюжет о котором вышел в эфир 22 декабря 2015 года, выразил обеспокоенность происходящим в селе Птичья, а также подчеркнул, что Украинская Православная Церковь является единственной силой, объединяющей народ Украины.

«То, что сегодня происходит на Украине, конечно, наполняет сердце тревогой. Мы являемся свидетелями этих страшных историй с захватами храмов. Село Птичья Ровенской области: несколько женщин, два священника несколько суток сидят, прижавшись друг к другу, потому что холодно. Электричество отключено, еды нет, тепла нет, воды нет. А вокруг ревущая толпа, требующая выкинуть этих людей и передать храм другой религиозной группе, которую мы называем раскольниками», — сказал Святейший Патриарх.

«Те люди, которые не хотят повторить опыт села Птичья, всеми силами будут бороться против того, чтобы власть, потворствующая такого рода захватам церквей и притеснениям верующих, пришла в их дом. Значит, такого рода политика поощряет разделение украинского народа», — пояснил Предстоятель Русской Православной Церкви.

По словам Патриарха Кирилла, ни одна сила практически не работает на единую, соборную Украину, особенно те, кто громче всех провозглашает эту идею своей целью, поскольку их дела фактически способствуют отчуждению украинцев друг от друга.

«У меня одна только надежда: что существует Украинская Православная Церковь. Церковь-исповедница, которая сегодня реально объединяет народ, и восток, и запад, и север, и юг; которая смиренно, но мужественно говорит правду, ведет людей к объединению», — подчеркнул Святейший Патриарх.

«Я молюсь за Блаженнейшего митрополита Онуфрия, за епископат Церкви, за духовенство, за верующий народ. И верю, что сохранится Украина, и будет благополучной страной: мирной, спокойной, дружественной по отношению к соседям», — заключил Предстоятель Русской Церкви.

Синодальный информационный отдел/Патриархия.ru

Предстоятель Украинской Православной Церкви возглавил ежегодное епархиальное собрание духовенства Киевской епархии

Предстоятель Украинской Православной Церкви возглавил ежегодное епархиальное собрание духовенства Киевской епархии28 декабря 2015 года в Трапезном храме преподобных Антония и Феодосия Печерских Свято-Успенской Киево-Печерской лавры состоялось ежегодное епархиальное собрание духовенстваКиевской епархии. Заседание возглавил Предстоятель Украинской Православной ЦерквиБлаженнейший митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий.

В работе также приняли участие: наместник Свято-Успенской Киево-Печерской лаврымитрополит Вышгородский и Чернобыльский Павел; управляющий делами Украинской Православной Церкви, ректор Киевской духовной академии и семинарии митрополит Бориспольский и Броварской Антоний; викарные архиереи Киевской епархии митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский Александрархиепископ Белогородский Николай, архиепископ Яготинский Серафимархиепископ Макаровский Иларийепископ Боярский Феодосийепископ Обуховский Ионаепископ Ирпенский Климентепископ Бородянский Варсонофийепископ Фастовский Дамианепископ Васильковский Николай, благочинные города Киева и Киевской области. Всего на собрании присутствовали 698 клириков из 707, которые совершают служение на 391 приходе Киевской епархии.

Перед заседанием Его Блаженство вместе с присутствующими вознес заупокойную молитву об усопших в 2015 году клириках Киевской епархии архимандрите Игнатии (Сологубе), протоиерее Владимире Афанасенко, Николае Микитюке, Георгии Куденцове, Мефодии Финькевиче, Николае Потопе и убиенных иерее Романе Николаеве и монахине Алевтине (Кравчук).

Собрание Предстоятель Украинской Православной Церкви открыл докладом, в котором рассказал о жизни Киевской митрополии в уходящем году. Особое внимание Блаженнейшего владыки было уделено социальной деятельности духовенства на столичных приходах.

В рамках собрания на место архимандрита Игнатия (Сологуба) членом Епархиального церковного суда был избран благочинный Калиновского благочиния Киевской епархии архимандрит Ярослав (Алексеенко).

Также в ходе встречи все присутствующие имели возможность получить ответы Его Блаженства на актуальные вопросы церковной жизни.

В завершение Блаженнейший митрополит Онуфрий наградил представителей клира, отмечающих юбилеи, орденами Украинской Православной Церкви и обратился ко всем со словами наставления и поздравлений с Рождественскими праздниками.

Официальный сайт УПЦ/Патриархия.ru

1000-летие преставления святого равноапостольного князя Владимира

9 июля 2015 года Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий принял участие в заседании Организационного комитета при Министерстве культуры Украины по проведению торжеств памяти святого равноапостольного князя Владимира. Читать далее

В Киеве отпраздновали пятилетие основания Всеукраинской организации «Союз православных женщин»

10 июля 2015 года по благословению Блаженнейшего митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия в конференц-залеКиево-Печерской лавры прошло торжественное собрание, посвященное пятилетию со дня основания Всеукраинской общественной организации «Союз православных женщин» (председатель — О.В. Коваленко).

В мероприятии приняли участие руководители общественных организаций, депутаты Верховной Рады, региональные руководители Всеукраинского союза православных женщин, гости из Посольства Республики Беларусь в Киеве и из России. Открыл заседание епископ Ровеньковский и Свердловский Пантелеимон, председатель Синодального отдела Украинской Православной Церкви по делам семьи, который зачитал приветствие Блаженнейшего митрополита Онуфрия. О.В. Коваленко коротко рассказала о проделанной за 5 лет работе ВОО «Союз православных женщин» и показала документальный фильм. Читать далее